У п’ятницю, 12 грудня 2025 року, на 67-му році життя помер український естрадний співак Степан Гіга. Його пісні, створені з любов’ю до українського слова й мелодії, стали частиною колективної пам’яті та отримали нове звучання вже для молодшого покоління.
За життя Степан Гіга пройшов складний і тривалий шлях у професії, залишаючись вірним українській пісні навіть у ті часи, коли вона не була популярною. Символічним стало те, що в останні роки його творчість знову зібрала повні зали, а пісня «Цей сон» набула другого життя у виконанні львівського хору «Гомін».
Журналіст Віталій Портников звернув увагу на особливе значення цього пізнього, але щирого визнання:
«Те, що він побачив ці зали, переповнені молоддю, й почув, як «Гомін» переспівує його хіти, – можливо, найголовніше визнання. Адже це і є свідоцтво нормалізації українського, перетворення України на цивілізацію, у якій кожний знайде собі своє за смаком».
Голова підкомітету культури Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький наголосив, що популярність Степана Гіги не була випадковою:
«Кажуть, що хор «Гомін» розкрутив пісню «Сон». Але все навпаки. Саме завдяки цій пісні Україна дізналася і про «Гомін». Зараз, у час війни, усе по-справжньому українське повертається і стає народним. І в цьому секрет популярності Степана Гіги».
Він також нагадав, що співак навчався у Київській консерваторії в класі Костянтина Огнєвого – одного з ключових виконавців української естрадної класики.
Співачка Оксана Білозір у своєму зверненні підкреслила людський і духовний вимір цієї втрати:
«Його музика бриніла великою любов’ю до України, до слова, до пісні, до людей і до життя. Ваша любов стала великою сатисфакцією тієї важкої праці впродовж усього життя заради України, заради утвердження української культури».
Про тишу й біль запізнілого, але справжнього визнання написала співачка Ірина Федишин. Вона зауважила, що творчість Степана Гіги не залежала від моди чи часу і лише з роками набула нового, глибшого звучання.
«Це тиха і сумна правда багатьох митців – коли їхнє слово й пісня знаходять нову глибину тоді, коли вже немає можливості сказати «дякую» особисто. Справжня творчість не зникає – вона переходить у вічність», – написала співачка.
Окремі слова пам’яті прозвучали й від хору «Гомін», для якого пісня «Цей сон» стала переломною:
«Для нас ця втрата відчувається по-особливому. Виконуючи цю пісню, ми відчули неймовірну енергію та любов тисяч слухачів, які співали її разом з нами».
Про співпрацю зі Степаном Гігою згадав Артем Пивоваров, з яким співак випустив спільний реліз лише місяць тому:
«Це була людина справжньої місійності, яка щиро вірила, що має служити людям. Я не хочу в це вірити… Я буду за Вами сумувати».
Музикант DZIDZIO поділився особистою історією про пісню «Ти не моя», яка стала частиною репертуару Степана Гіги:
«Мені здавалося, що вона найбільше пасує саме до його голосу. Степан Петрович узяв її до свого репертуару, і я з радістю слухав, як вона зазвучала в його виконанні».
Степан Гіга залишив по собі не лише пісні, а й відчуття глибокої, чесної присутності української культури. Його голос і мелодії залишаються з тими, хто слухав, співав і впізнавав у них себе та свою країну.
Залишити коментар