Фотокореспондент Євген Малолєтка повертається до історії блокадного Маріуполя вже як автор книжки, що поєднує кадри війни та особисті роздуми про роботу журналіста під час облоги. Це продовження його документальної місії після фільму, який побачив увесь світ.
На початку повномасштабної війни команда Associated Press, зокрема Малолєтка, Мстислав Чернов та Василіса Степаненко, опинилася у Маріуполі й двадцять днів фіксувала життя міста, що залишилося без виходу. Вони стали єдиними журналістами міжнародного ЗМІ, які працювали у місті під час російської блокади. Вивезти матеріал вдалося лише через зелений коридор.
Кадри, зняті у ті тижні, стали основою фільму “20 днів у Маріуполі”, який отримав “Оскар” і Пулітцерівську премію. Нова книжка “Облога Маріуполя” – це продовження цієї історії, але вже з дистанцією у три роки. Видання містить світлини та закадрові історії – те, що лишилося поза фільмом, але не поза пам’яттю автора.
Місто без виходу
Малолєтка описує, що в Маріуполі рішення доводилося ухвалювати щосекунди. Найскладнішим було усвідомлення, що шляхів для відступу практично немає.
“Потрібно було ризикувати, ухвалювати рішення блискавично… Просто зараз виїжджає останній конвой – і ти або стрибаєш у нього, або ні”, – згадує він.
Фотограф розповідає, що деякі кадри вимагали не лише професійної реакції, а й внутрішньої витримки. Найважчим був момент, коли російські танки вийшли на вулицю і почали прямий обстріл будинків. За його словами, ті секунди були інстинктом – рука, камера і голова діяли синхронно.
“Емоційно непросто змусити себе натиснути кнопку, коли щойно перед тобою загинула людина… І публікувати це теж важко. І знімати, і поширювати – ніби ходити по лезу”.
Де межа приватності
Фотограф наголошує, що кожне складне рішення щодо публікації – це дискусія з редакцією. Важливо не перетворити людську трагедію на сенсацію, а зберегти документальність.
“Я працюю не на соцмережі, а на інформаційну агенцію. Це інші стандарти”, – пояснює він.
Втім, інколи між камерою й допомогою стоїть вибір. Малолєтка переконаний: якщо поруч немає спеціаліста, журналіст має допомогти людині; якщо ж є хтось компетентніший, треба залишатися з камерою і фіксувати подію.
Книжка як спосіб зберегти імена
На відміну від фільму, який був створений у реактивний момент, книжка дозволила повернутися до історій людей, що опинилися в облозі. Автор упевнений, що документаліст має пам’ятати своїх героїв і підтримувати їх навіть після завершення роботи.
У виданні є історії тих, кого світ дізнався завдяки кадрам з Маріуполя: Ірини Калініної, загиблої під час авіаудару по пологовому; її чоловіка Івана; Михайла Вершиніна, який допоміг команді покинути місто; медиків, цивільних, учасників евакуації.
Малолєтка каже, що пам’ять про облогу стирається швидше, ніж здається, а тому потрібно фіксувати деталі, які можуть зникнути з плином часу.
“Я теж хотів би викинути ці спогади з голови. Але маю багато матеріалу – і буде недоречно нам усім просто забути це. Ми не маємо пробачити те, що зробила Росія”.
Як писалася книжка
Повернення в спогади виявилося найважчим етапом. Потрібно було відтворити хронологію, зібрати пазли інформації та вибудувати цілісну історію. У цьому авторові допомагали редактори Ukraїner і Associated Press.
Малолєтці було важливо пояснити не лише що зображено на світлині, а й що відбувалося поряд у момент зйомки. У фільм не увійшли розмови, тривалі спостереження, атмосфера напруги – те, що тепер стало частиною книжки.
Замисел і мета
Ідея створити книжку належить самому Малолєтці. Він хотів зібрати історію своєї роботи під час війни у форматі, який поєднає текст і фотографії та водночас матиме емоційний ритм, схожий на кінематографічний.
“Хотів зробити книгу, яка пояснить, навіщо ми знімаємо. Щоб у ній був і гумор, і біль. Бо навіть під час війни сміх допомагає триматися”.
Видання має вийти динамічним, чесним і людяним – таким, щоб не лише розповідало про трагедію Маріуполя, а й давало можливість осмислити досвід тих, хто його пережив.
Книжка “Облога Маріуполя” стане новим документальним свідченням злочинів Росії та одночасно нагадуванням: пам’ять – це те, що не дозволяє світові відвернутися.
Залишити коментар