Ідея, про яку говорили десятиліттями, нарешті отримує практичні контури – але не без обмежень. Майбутній Пантеон видатних українців не стане масштабним некрополем: кількість поховань там свідомо планують обмежити лише кількома десятками.
Саме ця деталь, за словами голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова, змушує команду проєкту діяти обережно і вибудовувати чіткі критерії відбору. Йдеться не про звичайне кладовище, а про символічний простір, який має представляти державну пам’ять.
Робота над Пантеоном, попри публічні заяви останніх днів, триває вже кілька місяців. Хоча офіційно про старт оголосили 22 квітня, підготовчі процеси почалися ще в січні. За цей час сформовано робочі групи та розпочато підготовку законодавчої бази.
У центрі дискусії – питання, кого саме вважати гідним такого перепоховання. Відомо, що відлік історії Пантеону пропонують вести від часів Русі. Водночас тривають суперечки щодо широти підходу: чи має він залишатися виключно цивільним, чи включати також представників духовенства.
Є й принципове обмеження: до Пантеону не планують переносити тих діячів, які вже поховані в Україні і чиї могили мають усталене сакральне значення. Це означає, що такі постаті, як Тарас Шевченко, залишаться на своїх історичних місцях.
Паралельно держава вже має попередню карту потенційних перепоховань. За даними Міністерства закордонних справ, ідентифіковано 98 українців у 21 країні світу – серед них політики, військові, діячі культури та громадські активісти.
Ця тема обговорювалася і на високому рівні. У березні відбулася нарада під керівництвом Кирила Буданова за участю представників Верховної Ради, Офісу президента, науковців та громадського сектору. До процесу також долучений Український інститут національної пам’яті.
Сам інститут нині має розширені повноваження. Із 1 січня він отримав статус центрального органу виконавчої влади з особливим статусом, що дозволяє безпосередньо формувати політику національної пам’яті та впливати на всі етапи створення Пантеону – від законодавчих ініціатив до організації перепоховань.
Попри активну підготовку, остаточні рішення ще попереду. Алфьоров наголошує: проєкт неминуче вийде на широке публічне обговорення, але перед цим потрібно визначити базові правила гри.
Ми абсолютно розуміємо, що справа пантеону – це має бути справа, яка зрештою вийде на публічне обговорення, а зараз нам необхідно сформувати конкретику
Таким чином, Пантеон може стати не лише місцем пам’яті, а й точкою суспільної дискусії – про те, кого і як Україна вважає своїми символами.









Залишити коментар