Власна видавнича справа — це часто романтична ілюзія, яка розбивається об сувору реальність, особливо коли бізнес доводиться будувати під звуки сирен. Попри шалену конкуренцію за увагу читача та складнощі з дистрибуцією, український книжковий ринок демонструє дивовижну виживаність: ледь не щотижня тут з’являються нові імена.
Ми зібрали історії семи молодих видавництв — “Мрієлов”, “Адаптації”, “Хто це?”, Glimmer, “ТАК”, “Сіміо” та “Крапки” — щоб дізнатися, як їм вдається знаходити свою аудиторію та балансувати між амбіціями та викликами воєнного часу.
Історія цього видавництва розпочалася не в затишному кабінеті, а в окопі на Донеччині. Його засновник, дитячий письменник Андрій Каспшишак, пішов на фронт добровольцем у 2022 році. Саме близькість смерті змусила його переосмислити пріоритети.
“Сидячи в окопі на Донеччині, почав задумуватися: що залишиться після моєї смерті, якщо загину? Десь тоді я зрозумів, що проживаю не зовсім те життя, яке хочу. Так я повернувся до своєї дитячої мрії”, — згадує ветеран.
Після демобілізації Андрій разом із дружиною Наталкою заснували “Мрієлов”, який стартував улітку 2024 року. Дебютним проєктом стала власна книга засновника — епічне фентезі “Легенда про Вільних”. Проте справжнім хітом продажів виявилося романтичне фентезі “Вовкун” Вікторії Задорської, яке підкорило букток. Ще один твір цієї авторки, “Космотато”, навіть потрапив до шортліста “Книги року BBC”, хоча, парадоксально, це не суттєво вплинуло на комерційний успіх.
За пів року портфель видавництва зріс з однієї книги до чотирьох, ще три готуються до друку із середнім накладом у 1500 примірників. Головним викликом для “Мрієлова” залишається вхід у великі мережі та боротьба за впізнаваність, адже новачків часто ігнорують навіть організатори фестивалів.
Андрій Каспшишак формулює місію бренду амбітно:
“Наша місія — аби люди, замість «Діснейленду», мріяли помандрувати в карпатські ліси, зустріти чугайстрів та мольфарів, побачити український Великий луг і потанцювати там з мавками та русалками”.
Ще один проєкт із ветеранським корінням, що з’явився на початку 2025 року, обрав складніший шлях. Засновник Дмитро Бєлов, працюючи над докторською про мілітарний дискурс, помітив прірву між реальністю війни та читацькими запитами. Поки ринок вимагає ескапізму та легких жанрів, автори воєнної прози залишаються без майданчиків для висловлювання.
Фінансуванням для старту послужив гонорар Дмитра за сценарій, проданий Netflix. За рік роботи тиражі зросли з 700 до 1400 примірників. Цікаво, що саме молодь виявилася найбільш відкритою до важких тем, тоді як старше покоління сприймає їх насторожено.
Флагманом видавництва став роман “Пісня води” Соломії Карми — дебют авторки, яка перебуває в окупації. Історія про втрату і магічний портал отримала розголос завдяки підтримці інфлюєнсерів, зокрема Даші Астаф’євої, і зараз готується до перекладу за кордоном.
Будні видавництва, за словами Бєлова, сповнені форс-мажорів:
“Написали не такий допис — хейт. Поцікавилися правами на книжку з неоднозначною репутацією — хейт. Відправили 100 книжок у книгарню «Сенс» через «Нову пошту», а кур’єри побили 30 з них. І це лише дещиця проблем та факапів”.
Навесні 2025 року на ринок увірвалося видавництво, що позиціює себе через “літературу досвіду”. Тріо засновників — Кіра Кос, Ірина Виговська та Валентин Черненький — зробили ставку на радикальну щирість та соціально важливі теми. І не прогадали.
Їхній старт був вибуховим: 4000 примірників роману про розлади харчової поведінки “За маму, за тата” розлетілися миттєво, що змусило терміново друкувати додатковий тираж. Книга Каріни Савариної потрапила до довгих списків престижних премій, підтвердивши попит на нові, не проговорені раніше теми.
Успіх закріпили нонфікшн-хіти:
- книга Девіда Річо про дорослі стосунки (3000 примірників розпродано за пів року);
- “Оверсинкінг” Ніка Трентона, що очолив топи продажів у серпні.
Зараз “Хто це?” активно виходить на міжнародну арену, зокрема, готує переклад чеського бестселера Марека Торчика про квір-досвід, на який отримали грантову підтримку.
Наймолодший учасник нашого огляду — проєкт Glimmer, запущений у вересні 2025 року. Команда вирішила не розмінюватися на дрібниці й одразу випустила п’ять тайтлів із серйозними накладами у 3000 примірників. Їхня ніша — чиста насолода: ромкоми, фентезі та трилери.
Ставка на відпочинок спрацювала. Дилогія Елли Мейз стала бестселером, а додруки знадобилися вже за місяць після старту. Проте шлях до читача не був безхмарним. Команда згадує низку перешкод:
- бюрократична тяганина, що відклала запуск на пів року;
- постійні обстріли, що змушують хвилюватися за цілісність складів;
- зростання цін на поліграфічні послуги.
“Ми хочемо дати книжковому ринку новий подих, експериментуючи та додаючи нового”, — зазначають у Glimmer.
Жовтень 2024 року ознаменувався появою нового гравця в ніші Young Adult — імпринту “ТАК” від відомого видавництва коміксів Nasha Idea. Зосередившись на романтичному фентезі та прозі для молоді, команда сформулювала чіткі критерії відбору рукописів: текст має “вібрувати” та викликати сильні емоції.
Стратегія виявилася виграшною. Перший том “Мого утраченого елемента” Акації Блек розійшовся тиражем у 4000 примірників усього за два місяці. І це попри те, що новому бренду доводиться жорстко конкурувати за полиці книгарень із гігантами індустрії.
“Ми знайшли свою дивовижну аудиторію, яка потребувала саме наших книжок”, — підсумовують перші успіхи в команді.
“Бутиковий” підхід обрав проєкт “Сіміо”, зареєстрований у січні 2025 року. Співзасновниця Олександра Фідкевич, маючи досвід авторки бізнес-літератури, вирішила створити платформу для українських експертів. Видавництво не женеться за кількістю, працюючи зі стартовими накладами в 1000 примірників.
Головним успіхом року стала книга коучині Ольги Бондар “Шукай всередині”, присвячена пошуку ресурсу в часи невизначеності. Філософія “Сіміо” проста: книга має спонукати до дії, тому акцент робиться на практичних вправах.
Зараз проєкт перебуває на етапі “фундаменту” — формує бізнес-модель та шукає якірні продукти. Крім того, команда активно залучає грантові кошти, зокрема подається на програму “Власна справа”.
Сімейне видавництво Катерини та Артема Сов — це історія про “повільний бізнес” (slow business), де якість важливіша за швидкість. Засновані влітку 2024 року, “Крапки” спеціалізуються на художній літературі та мистецькому нонфікшені.
Дебют виявився напрочуд вдалим: “Місто самоти” Олівії Ленґ розкупили менш ніж за місяць. Катерина Сова вважає, що книга стала терапевтичною для українців, які гостро відчувають ізоляцію під час війни. Наступні проєкти вже стартували з більших накладів завдяки підтримці PEN Ukraine та House of Europe.
Робота будується в умовах обмеженого ресурсу, адже Артем служить у ЗСУ, а Катерина поєднує видавництво з іншими проєктами та материнством.
“Наша незмінна мрія — щоб книжки видавництва «Крапки» хотілося купувати для себе, дарувати, зберігати у сімейних бібліотеках і передавати дітям”, — ділиться співзасновниця.
Попри фінансові та часові виклики, засновники переконані: без улюбленої справи переживати ці часи було б нестерпно.
Залишити коментар