Два елементи лемківської культури з Тернопільщини офіційно визнали частиною нематеріальної культурної спадщини України. Йдеться про традиційну страву киселицю та жіночу нагрудну прикрасу кривульку.
Про включення цих елементів до Національного переліку повідомили 8 січня. Вони пройшли тривалий підготовчий шлях і відтепер перебувають під державним захистом.
Директорка департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації Світлана Байталюк наголосила, що процес подання тривав не один рік.
“Це традиція приготування та споживання киселиці та лемківська жіноча нагрудна прикраса кривулька. У 2025 році вони ретельно готувалися до подачі на розгляд Міністерства культури України і от вони потрапили до переліку нематеріальної культурної спадщини”, – зазначила вона.
Ініціаторами подання стали Тернопільська організація Всеукраїнського товариства “Лемківщина” та музейний комплекс “Лемківське село” у Монастириськах. Саме ці інституції опікувалися збереженням і популяризацією елементів.
Ще торік киселиця і кривулька були внесені до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини. Впродовж року їх активно представляли на культурно-мистецьких заходах, про що повідомляв Тернопільський обласний методичний центр народної творчості.
Киселиця – одна з найдавніших страв лемківської кухні, яка вважається основою гастрономічної традиції цього етносу. Її рецепт складається з двох етапів – приготування закваски та власне самої страви.
Найчастіше киселицю споживають разом із “бандурками” – картоплею. Також її п’ють як тонізуючий напій. Водночас це не просто їжа, а обрядова страва.
Здавна вівсяна киселиця була обов’язковою на різдвяному, весільному та храмовому столах лемків. Сьогодні її готують не лише в Україні, а й у США, Польщі, Канаді та інших країнах – там, де живуть діти та внуки депортованих лемків.
Кривулька, або кривуля, – традиційна лемківська жіноча нагрудна прикраса. Це широкий круглий комір з бісеру, який прикривав шию, плечі та груди.
Прикрасу виплітали з дрібних кольорових намистинок на волосяній або шовковій основі. Орнамент і кольори підбирали так, щоб вони гармоніювали з декоративними елементами одягу.
Узори компонували на трьох смугах різної ширини. Серед найпоширеніших мотивів:
- ромби різних варіацій
- квадрати та трикутники
- прямі та ламані лінії
- зиґзаґи, хрестики та крапки
Сьогодні кривулька переживає нову хвилю популярності і дедалі частіше з’являється як елемент сучасного вбрання.
У методичному центрі народної творчості підкреслюють, що попри депортацію лемків і тривалі асимілятивні процеси, ці традиції збереглися та передавалися в родинах десятиліттями. Відтепер вони офіційно закріплені у Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Залишити коментар