Сьогодні Артема Пивоварова справедливо називають одним із головних попартистів України. Шість аншлагових концертів у Палаці спорту, спільні виступи з оркестром і дуети з провідними українськими виконавцями — усе це стало результатом тривалого шляху від харківського андеґраунду до національного успіху.
Початок з рок-сцени
Мало хто нині пам’ятає перший музичний проєкт Пивоварова — харківський альтметал-гурт Dance Party. Dance! Dance! (DPDD). Утім, соцмережі не дали колективу зникнути без сліду: відео й записи періодично виринають у ностальгійних підбірках. У свій час DPDD мав чималу фан-базу, виступав у понад тридцяти містах пострадянського простору, а 2011 року навіть грав на розігріві у Enter Shikari.
Попри активність гурту, увага публіки розподілялася між усіма учасниками, тож ім’я Пивоварова як фронтмена не стало ключовим. Після виходу з гурту він створив сольний акустичний проєкт Art Rey і розпочав власний музичний шлях.
Двомовні експерименти
У 2013 році артист дебютує з альбомом “Космос”, а вже 2015-го в платівці “Океан” звучить перша україномовна пісня “Хвилини”. Паралельно Пивоваров працює як саундпродюсер і зізнається, що легше співпрацює з виконавицями, ніж із чоловіками.
Третій альбом “Стихия воды” став початком двомовного періоду: співак випускає кожен трек у двох версіях — українській і російській. Пісня “Моя ніч” у двох варіантах показала перевагу україномовної аудиторії, однак надалі він продовжує створювати російськомовні альбоми, обмежуючись окремими україномовними синглами.
Трек “Рандеву” 2021 року здобув шалений успіх саме у російськомовній версії, ставши вірусним у TikTok. Того ж року за україномовну композицію “Дежавю” співак отримав премію Yuna — промову виголосив українською, хоча номінацію оголошували російською.
Перелом після вторгнення
Ще до 2022 року Пивоваров розпочав проєкт “Твої вірші, мої ноти” — серію пісень на вірші українських поетів. До вторгнення з’явилися композиції на слова Шевченка, Тичини й Вінграновського, записані у співпраці з Yarmak, Олегом Скрипкою, Євгеном Хмарою та іншими.
Після початку повномасштабної війни артист продовжив ініціативу, випустивши 2023 року альбом-компіляцію, де прозвучали Dorofeeva, Shumei, Lely45 та інші виконавці. Найвідомішим став трек “Барабан” на вірші Ґео Шкурупія — саме він запустив кар’єру Клавдії Петрівни, яка вперше виступила наживо на концерті Пивоварова.
З цього ж проєкту виріс сатиричний сайд-проєкт “The Вуса” — пародія на радянські вокально-інструментальні ансамблі. Пісня “О панно” викликала суперечки через рекламну інтеграцію, однак колектив продовжив діяльність, долучаючи різних артистів — від Ірини Білик до Марка Куцевалова.
Україномовний каталог і патріотичний контекст
На відміну від колег, які після вторгнення перекладали старі пісні українською, Пивоваров просто зібрав україномовні треки в збірку The Best. Туди увійшли як двомовні хіти, так і пісні з “Твоїх віршів, моїх нот”.
Серед його популярних робіт — спільний з Максом Барських трек “Так ніхто не кохав” на слова Володимира Сосюри. Артист пояснює, що хотів через вірш показати багатоликість сучасної української жінки — матері, волонтерки, військової, дружини, яка чекає коханого з фронту. А рядки “I am Ukraine! I am Ukraine!” із пісні “Маніфест” та участь дітей із прифронтових міст у його концертах стали частиною нового патріотичного образу виконавця.
Феномен Палаців спорту
Попри звинувачення в надмірному пафосі, успіх Пивоварова важко заперечити. Шість аншлагів у Палаці спорту стали логічним продовженням кар’єри артиста, який майстерно поєднує шоу, оркестрові аранжування й театралізовану подачу.
На його концертах пісні супроводжуються виступами хору, складним світлом і навіть акробатичними трюками. Один із таких моментів — спуск Пивоварова з тросу над сценою, який пізніше з гумором обіграв стендапер Василь Байдак, “застрягши” на тому самому механізмі.
Попит на квитки — безпрецедентний: концерт 14 листопада розпродано, на інші залишалися лічені місця. Ціни на деякі сектори сягали 20 тисяч гривень. Після київських виступів артист вирушає у європейський тур, що охопить Ганновер, Дортмунд, Прагу, Краків та інші міста.
Пивоваров уже тричі підкорював головну сцену країни, тож серія з шести концертів — радше підтвердження статусу, ніж виклик. Чи вдасться йому зберегти актуальність — покаже час. Адже навіть deus ex machina української сцени має залишатися живим, щирим і відкритим до змін.
Залишити коментар