Про художницю Kinder Album я дізналася у березні 2024 року під час персональної виставки “Магія всюди”, що проходила в The Naked Room у Києві. Обійшовши експозицію кілька разів, я не могла повірити, що це українська мисткиня — її роботи значно відрізнялися від досвіду взаємодії з іншими українськими авторами. Бажання познайомитися з авторкою з’явилося одразу.
Нещодавно мені вдалося поспілкуватися з нею — через Instagram ми домовилися про інтерв’ю, яке тривало близько сорока хвилин. Я не бачила її обличчя, лише слухала розповідь про художню практику. Мій суб’єктивний аналіз її творчості перед вами. Цей текст підготовлено в межах “Школи культурних компетенцій” від “Промприлад Артцентру” за редакції культурної критикині Анастасії Платонової.
Відомо, що Kinder Album живе у Львові і народилася 1982 року, все інше — анонімно. Псевдонім художниці потрібен, щоб уникати соціальних ярликів, часто пов’язаних із зовнішністю. Анонімність дозволяє мисткині спостерігати за глядачами, водночас не зміщуючи увагу з творчості на особистий образ. За її словами, хоча зовнішність часто впливає на успіх і розвиток бренду, вона воліє, щоб акцент залишався на мистецтві.
На початку псевдонім слугував і захистом — дозволяв працювати з провокативними та сексуальними темами у консервативному середовищі Львова. Зараз Kinder вже не боїться хейту, адже її роботи легітимізовані інституційно, проте анонімність залишилася комфортним вибором, що визначає особисті кордони та свободу.
Художниця підтримує контакти з мистецькою спільнотою, обираючи, кому відкриватися особисто. Її творча діяльність під іменем Kinder Album розпочалася у 2012 році на Facebook, де вона публікувала акварелі на сексуальні теми на листках формату А4, що нагадують дитячі альбоми. Назва має музичне натхнення — від творів Штрауса, Шуберта та Шумана, чиї альбоми називалися Kinder Album або Für die Jugend (“Для молоді”).
Перша виставка художниці відбулася у 2013 році у львівській галереї “Дзиґа” та закріпила псевдонім. Експозиція складалася з малюнків про сексуальне становлення підлітків, розміщених на шкільних дошках. Створення акаунту в соцмережі було пов’язане із бажанням ділитися творчістю, адже, хоча Kinder має архітектурну освіту, вона не планувала кар’єру художниці. Її роботи помітили відомі люди мистецького середовища, зокрема покійний Олександр Ройтбурд, що справило на мисткиню сильне враження.
Kinder не обмежується конкретними інструментами — вона працює з графікою, живописом, фотографією, відео, скульптурою та ткацтвом. Ткацтво для неї має психотерапевтичну функцію через повільний темп, а скульптура дозволяє втілювати тривимірні ідеї, раніше представлені двовимірно. Вибір медіумів часто визначається матеріалами, з якими вона працює, і їхнім потенціалом для реалізації ідей.
Темами творчості Kinder є сексуальність і інтимність — вона вважає, що Ерос і Танатос є основою мистецтва, а все інше з цим пов’язане, включно з політичними процесами: “Навіть політика часто пов’язана з тілами, з людськими душами”. Інтимні переживання та суспільно-політичні контексти для неї — дві сторони одного досвіду.
Повномасштабне вторгнення змінило фокус робіт на суспільно-політичні теми. Для художниці відкриттям стало усвідомлення впливу мистецтва на суспільство і його присутність поруч із фотодокументалістикою у газетах. Вона зазначає, що рішення говорити про війну не було свідомим вибором — це органічний етап творчості: “Я робила це не через якусь кон’юнктуру, а просто тому, що в мене такий творчий метод, я не могла інакше”.
Kinder постійно переосмислює свою творчість: раніше її асоціювали з темою сексу, тепер нове покоління називає її “військово-політичною художницею”, і теми можуть змінюватися й у майбутньому. Наразі вона фокусується на власних емоціях та сприйнятті світу через людські почуття. Її останній проєкт, який до грудня експонуватиметься у Хмельницькому обласному художньому музеї, називається Lost і звертається до особистого досвіду глядачів.
Творчість Kinder — це свідомий вибір залишатися у власній ніші, подалі від мейнстриму. Художниця порівнює свою практику з артхаусним кіно, що має меншу, але залучену аудиторію. Такий підхід не обмежує, а вибудовує простір для глибокої комунікації з глядачами, яким її мистецтво дійсно відгукується.
Залишити коментар