Українські читачі ще не встигли добре познайомитися з цьогорічним нобелівським лавреатом з літератури – угорським письменником Ласло Краснагоркаї. Та вже зовсім скоро матимуть таку можливість: видавництво “Комора” готує до виходу український переклад його роману “Меланхолія опору”. Книга, що принесла автору репутацію “майстра апокаліпсису”, очікується у продажу на початку грудня.
Переклав роман українською філолог і літературознавець Олександр Вешелені. У розмові із Суспільне Культура він розповів про свій шлях у перекладі, особливості угорської мови та виклики, пов’язані з передачею унікального стилю Краснагоркаї.
«Угорську я засвоїв органічно»
Олександр Вешелені має змішані українсько-угорські корені, тому володіє угорською з дитинства. З мамою та родичами з Угорщини він завжди спілкувався рідною мовою, а читати почав угорською ще змалку.
«Я навчався в українськомовній школі, але угорську опанував через телебачення й книжки. У підлітковому віці читав “Гаррі Поттера”, “Володаря перснів”, Орвелла угорською, бо не було українських перекладів», – пригадує він.
Окрім угорської, перекладач знає англійську, трохи італійську та чеську, але не настільки, щоб перекладати художні тексти.
Шлях у переклад
За освітою Вешелені – український філолог і викладач літератури. Перекладом займався ще під час навчання, починаючи з поезії. Участь у конкурсі Metaphora стала поштовхом до професійного розвитку: спершу він переклав добірку поезій Яноша Пілінські, а згодом – есе Ласло Краснагоркаї, з яким і вийшов у фінал.
Після цього почали з’являтися замовлення від фестивалів та театрів. Зокрема, для київського театру “Золоті ворота” він переклав п’єсу “Прах” Дєрдя Шпіро. А перший роман Вешелені переклав у 2018 році — “Подорожній і місячне сяйво” Антала Серба, що вийшов друком у 2022-му.
Мова, культура і контекст
Перекладач наголошує, що знання історичного й культурного контексту є ключовим для якісного перекладу.
«“Меланхолія опору” відбувається в пізньо-соціалістичній Угорщині, коли держава розвалюється, і суспільство балансує між депресією та демократією. Я пам’ятаю ці настрої, бо чув їх від родичів і бачив по телебаченню», – пояснює він.
Окрім того, Вешелені звертає увагу на угорську меланхолію, притаманну національному менталітету, яку перекладач має передати через інтонацію й ритм тексту.
«Краснагоркаї не терпить крапок»
Найбільші труднощі під час перекладу, каже Вешелені, пов’язані з синтаксисом угорської. Мова аглютинативна – тобто значення передаються за допомогою суфіксів і префіксів. А ще в ній немає граматичних родів, що змушує перекладача постійно вгадувати контекст.
«У Краснагоркаї речення можуть тягнутися на пів сторінки, а то й на двадцять. Він колись казав, що крапку може поставити лише Бог. Тому перекладач мусить зберігати цей ритм і “музику думки”», – зазначає він.
Цікаво, що Вешелені вирішив адаптувати угорську традицію жіночих прізвищ із закінченням -né (означає “дружина когось”) за аналогією до чеської й словацької форми -ова. Так у перекладі з’явилися героїні на кшталт Естерової, Пфлаумової, Мадаївої.
Чому українці мало читають угорських авторів
Перекладач визнає, що в Україні угорська література досі представлена обмежено. Головна причина — брак фахівців, які досконало володіють мовою на рівні, достатньому для художнього перекладу.
«Польську знають набагато ширше, ніж угорську. Наші кафедри орієнтовані радше на педагогіку або технічний переклад, а не на літературну роботу. Тому перекладачів, здатних передати стиль Краснагоркаї, буквально одиниці», – говорить Вешелені.
Він сподівається, що Нобелівська премія Краснагоркаї приверне більше уваги до угорської культури та зацікавить нове покоління перекладачів.
Про переклад і стиль
Над “Меланхолією опору” Вешелені працював півтора року. Роботу почав у лютому 2024-го, а завершив улітку 2025-го. Він наголошує, що переклад не був пов’язаний із Нобелівською премією — книжка мала вийти незалежно від цього.
«Видавництво “Комора” запропонувало саме цю книгу. Я, чесно кажучи, хотів почати з “Сатанинського танго”, бо він коротший. Але “Меланхолія опору” — улюблений роман Оксани Забужко, і я колись пообіцяв їй перекласти Краснагоркаї», – розповідає він.
Стиль Краснагоркаї Вешелені описує як музичний, бароковий і філософський. «Його тексти треба не просто читати, а “чути”. Вони пульсують, змінюються, як симфонія. Це не проза для метро — це книжка, яку треба проговорювати подумки», – пояснює перекладач.
Письменник і його позиція
Ласло Краснагоркаї неодноразово висловлював підтримку Україні та різко критикував угорську владу за позицію у війні. В одному з есеїв 2022 року він описує чоловіка, який тікає пішки з окупованої Запорізької області, а у 2024-му публікує оповідання “Янгол пролетів над нами”, де докладно говорить про українських захисників.
«Він називає росіян окупантами і бачить у війні трагедію людства. Для нього це моральний маркер сучасності», – каже Вешелені.
На його думку, переклад “Меланхолії опору” стане не лише літературною подією, а й символом культурного діалогу між Україною та Угорщиною. За його словами, примірники книги вже замовили українське посольство в Будапешті та угорське в Києві — як дипломатичний подарунок і жест культурної поваги.
«Через культуру ми починаємо розуміти одне одного. І, можливо, саме в цьому — головна місія перекладача», – підсумовує Олександр Вешелені.
Залишити коментар