Родина Трофимчуків із Тернополя дивом врятувалася після того, як ракета знищила їхній будинок на вулиці Стуса. Вони вибігли надвір буквально за кілька хвилин до вибуху, а згодом повернулися, щоб витягти літніх батьків.
У ніч на 19 листопада в оселі панувала тривога – син родини, 13-річний Станіслав, попереджав про масований обстріл. Мати, Ольга Трофимчук, так і не змогла заснути до ранку. Коли близько 6:30 ударна хвиля розбудила всіх у квартирі на другому поверсі, вона вирішила, що ракета влучила просто у їхню багатоповерхівку.
Не гаючи секунди, Ольга схопила сина, розбудила чоловіка та батьків. Усі разом кинулися на вихід, намагаючись утекти до укриття. Та в небі вже було видно «шахеди», тому родина змінила напрямок і побігла до шкільного укриття.
“Усе було в диму. Я зрозуміла, що це наш будинок”, – пригадує жінка.
Щойно вони опинилися на вулиці, прогриміли нові удари. Дим затягував двір, люди вибігали босоніж, а з верхніх поверхів лунали крики про допомогу. Станіслав у паніці вигукував про нові ракети, що летять на місто.
Побачивши, що батьки не встигли вибратися, чоловік Ольги помчав назад у палаючу будівлю. Вона залишила сина сусідам і долучилася до порятунку. Попри завали та вогонь, вони дісталися літніх родичів і вивели їх із напівзруйнованого під’їзду. Другий поверх, де жила родина, вцілів, хоча будинок був охоплений полум’ям і чорним димом.
Картина біля під’їзду була страшною: люди в сльозах, крики, клуби диму, полум’я, що виривалося з-під завалених конструкцій. Трофимчуки втратили житло та всі свої речі. Нині вони мешкають у знайомих, намагаючись оговтатися після пережитого.
“Бог подарував нам другий День народження”, – говорить Ольга.
Її син пережив сильний стрес, однак родина тримається разом. Тепер вони найбільше цінують те, що лишилися живі. У розмовах Ольга часто повторює, що справжнє щастя – це можливість обійняти свою дитину.

“Коли пригортаю свого сина, розумію, наскільки ми щасливі. Бо в багатьох цього шансу вже немає”, – каже жінка.
Родина створила благодійну банку, сподіваючись зібрати кошти, аби почати життя спочатку. Вони просять небайдужих підтримати їх, а всіх інших – не відкладати важливих слів для близьких і цінувати кожен новий ранок.








Залишити коментар