«Для Володимира Путіна це нагадування про те, що Росія ніколи не зможе відвернутися від Китаю. Для Кім Чен Ина — урок про те, хто залишається головним. Для Тайваню — сигнал, що опір виглядає безнадійним. А для Дональда Трампа, який спостерігатиме за парадом по телевізору, це буде прикладом того, як справжній диктатор демонструє свою владу — з гусячим кроком дисциплінованих військових та натовпом, що аплодує незалежно від бажання», — пише автор матеріалу, згадуючи провальну ідею Трампа влаштувати військовий парад у США, яку засудили навіть його союзники.
Британський політик і публіцист Вільям Гейг у колонці для The Times пояснює, що дії Трампа на міжнародній арені дали Китаю низку переваг і водночас послабили позиції Заходу.
Виклики для Китаю
Сі Цзіньпін прагне продемонструвати силу в умовах внутрішніх проблем. За даними оглядача, низка високопоставлених військових керівників КНР не братимуть участі в урочистостях через «чистку», яку проводить китайське керівництво. Крім того, нещодавно зник з публічного поля впливовий чиновник із питань зовнішньої політики Лю Цзяньчао.
Попри показову демонстрацію сили, експерт підкреслює: Китай навряд чи готовий до масштабної війни. «Жоден із військових, що йшли парадом, ніколи не воював. А структурні труднощі стають дедалі очевиднішими: економічне уповільнення, рекордне безробіття серед молоді та серйозні демографічні виклики. До середини століття кількість молодих чоловіків призовного віку скоротиться більш ніж удвічі», — зазначає Гейг.
Помилкові кроки Трампа
Автор нагадує, що Дональд Трамп серйозно прорахувався, коли наклав значні тарифи на китайські товари у «День визволення». Це лише зміцнило образ Пекіна як країни, здатної протистояти США. Контроль Китаю над поставками рідкісноземельних елементів і стратегічних мінералів, які він нині ліцензує й обмежує, став для нього суттєвою перевагою в переговорах.
Не менш серйозними були й помилки у відносинах з Індією. Її колоніальне минуле сформувало чутливість до будь-якого тиску Заходу. Натомість адміністрація Трампа, за словами Гейга, примудрилася порушити всі правила взаємодії: демонструвала залякування, намагалася втручатися в конфлікт із Пакистаном та навіть створювала враження симпатії до пакистанської армії. Це підштовхнуло Делі до зближення з Пекіном.
«Неможливо уявити, що США свідомо хотіли подарувати Китаю такого союзника, як Індія. Це або незнання, або фатальний прорахунок», — вважає автор.
Додатково жорсткий підхід Трампа до Бразилії зміцнив позиції Китаю в Латинській Америці, а скорочення зовнішньої допомоги США змусило країни Африки орієнтуватися на Пекін.
«Важко знайти історичний приклад, коли велика держава так щедро створювала переваги для свого суперника. Афіни не робили подарунків Спарті, Британія — кайзерівській Німеччині, а США — Радянському Союзу. Якщо ситуація не зміниться, Заходу доведеться розплачуватися за безглузді кроки. У зовнішній політиці завжди настає момент, коли потрібно платити ціну за нерозуміння інших країн. І не дивуйтеся, якщо цього разу рахунок виявиться надто високим», — підсумовує Вільям Гейг.
Залишити коментар