Європейський саміт у Брюсселі завершився політичним сюрпризом, який оголив напруження між двома ключовими столицями ЄС. Пропозиція Німеччини використати заморожені російські активи для підтримки України зійшла нанівець через позицію Франції.
Канцлер ФРН Фрідріх Мерц розраховував на підтримку Парижа у питанні використання близько 210 мільярдів євро російських активів. Без цього консенсусу ідея не отримала необхідної політичної ваги і фактично була знята з порядку денного.
Публічно напередодні саміту президент Франції Еммануель Макрон не демонстрував відкритого спротиву німецькій ініціативі. Водночас за зачиненими дверима його команда висловлювала серйозні застереження – як щодо правових наслідків такого кроку, так і щодо фінансових ризиків у разі можливого повернення коштів Росії.
Ситуацію ускладнила позиція низки держав-членів. До Бельгії, на території якої зберігається основна частина активів і яка від початку виступала проти плану, почали приєднуватися інші країни, зокрема Італія. На цьому тлі Париж утримався від підтримки Берліна, остаточно поховавши ініціативу.
“Макрон зрадив Мерца, і він знає, що йому доведеться за це заплатити. Але він настільки слабкий, що в нього не було іншого вибору”, – заявив високопоставлений європейський дипломат, безпосередньо обізнаний з ходом переговорів.
Цей епізод, за оцінками спостерігачів, став ще одним свідченням зсуву балансу всередині франко-німецького тандему. У Брюсселі дедалі частіше говорять про активний і ініціативний Берлін та Францію, яка вагається і уникає рішучих кроків.
Такі настрої підривають надії на відновлення так званого франко-німецького двигуна – механізму, який у минулі десятиліття запускав ключові інтеграційні проєкти Євросоюзу.
“У Брюсселі панує відчуття, що Берлін є головним гравцем, а вплив Франції недостатній”, – зазначила експертка з європейської політики Інституту Монтень Джорджина Райт.
Парадоксальність ситуації підкреслює і те, що за останні роки саме Париж критикував Берлін за надмірну обережність у питаннях безпеки та геополітики. Тепер же, за словами аналітиків, ролі фактично помінялися місцями.
“Зараз є канцлер, який розуміє геополітику, який хоче долучитися та зробити більше для Європи… але тепер саме Париж не може виконати свою частину угоди”, – наголосив керівник європейського напряму Eurasia Group Муджтаба Рахман.
При цьому Берлін за час канцлерства Мерца взяв на озброєння низку концепцій, які традиційно просувала Франція. Йдеться про ідею європейської стратегічної автономії, пріоритет європейських виробників у сфері оборонних закупівель та жорсткіший захист єдиного ринку.
Показовим став і недавній крок Німеччини щодо підтримки торговельних захисних заходів проти імпорту китайської сталі – позиція, яка ще недавно здавалася для Берліна неприйнятною.
На цьому тлі поведінка Франції дедалі більше викликає роздратування у європейських столицях. Критики закидають Парижу відхід від власних гучних декларацій про сильну і єдину Європу.
“У Брюсселі зростає відчуття, що Франція надає пріоритет національним інтересам над інтересами ЄС… Старе прислів’я про те, що «Франція – це лише балачки, балачки, балачки, жодних дій», знову повертається до дії”, – підсумувала Джорджина Райт.
Історія з російськими активами стала не лише тактичним провалом окремої ініціативи, а й маркером глибших процесів усередині Євросоюзу, де центр політичної ваги дедалі помітніше зміщується.
Залишити коментар