Верховна Рада 15 січня підтримала постанову № 14334, яка має посилити роль української мови – через фіналізацію оновленого правопису та запровадження національного шрифту як маркера державної ідентичності.
Про зміст документа й те, що стоїть за цими рішеннями, публічно говорили перша заступниця голови профільного комітету Ірина Констанкевич та ілюстратор і шрифтовий дизайнер Богдан Гдаль.
Ірина Констанкевич назвала ухвалення постанови логічним завершенням тривалого процесу, який роками рухався повільно і нерівно.
“Я теж радію з того, що нарешті ми фіналізуємо ту важливу справу, яку повинні були би зробити давно”, – сказала Констанкевич.
Вона підкреслила, що питання українського правопису історично було політизованим і не раз зазнавало втручання з боку Російської імперії та СРСР – з ідеологічних міркувань.
“Український правопис – це завжди було питання політики. Російська імперія системно втручалася в нього з ідеологічних міркувань”, – зазначила вона.
Констанкевич нагадала: правопис, рекомендований Національною комісією у 2019 році, тривалий час не міг бути повноцінно впроваджений через судові рішення, зокрема постанову ОАСК. Лише після апеляцій і рішення Верховного суду з’явилася можливість завершити процес уже на законодавчому рівні.
За її словами, наприкінці грудня спікер парламенту Руслан Стефанчук вніс постанову, яка має поставити крапку в цьому питанні. Документ, наголосила Констанкевич, підтримали представники багатьох комітетів – і це, на її думку, свідчить про готовність до ширшої єдності в сесійній залі.
Постанова визначає і часові рамки: оновлений правопис та рішення щодо національного шрифту мають бути впроваджені до 1 березня 2026 року.
Національний шрифт: відмова від російської спадщини
Окремий блок постанови присвячений національному шрифту. Констанкевич уточнила: мова не про одномоментну заміну всіх гарнітур, а про формування державного стандарту – того, що має бути впізнаваною візуальною ознакою України.
“Нам потрібно позбутися російських шрифтів із російським корінням – таких як «Іжиця». Це повзуча експансія, яка роз’єднує українське середовище”, – наголосила вона.
Водночас Констанкевич зауважила: українська типографіка має з чого вибирати. Вона згадала, що в Україні вже створено багато якісних шрифтів, і серед них – “Рутенія” Василя Чебаника, за який автор отримав Шевченківську премію.
“Українці багаті не одним шрифтом. Маємо десятки питомо українських рішень високого рівня. Завдання – обрати державний шрифт і зробити це фахово”, – сказала Констанкевич.
Остаточні механізми впровадження, за її словами, визначатимуться вже у підзаконних актах – за участі Кабміну та профільних комісій.
Шрифт – це не прикраса, а ознака держави
Богдан Гдаль зі свого боку пояснив: національний шрифт для парламенту і державних документів – це не швидкий ескіз і не декоративний жест. Якісне рішення потребує часу і точності.
“Якісний шрифт такого рівня – для парламенту, державних документів – може створюватися пів року або рік. Це повільна і дуже точна робота”, – зазначив він.
Дизайнер наголосив, що шрифт працює як носій історичних, культурних і політичних сенсів. Це не лише про контур літер – а про те, що читається між рядками.
“Шрифт можна порівняти з людиною в одязі: є кістяк – форма літер, а є стиль, який передає дух епохи, ідентичність, українськість”, – пояснив Гдаль.
Він також згадав, що сучасна кирилиця значною мірою є наслідком реформи Петра І, яка, за його словами, “поламала природну еволюцію письма”. У цьому контексті, вважає Гдаль, важливо переосмислювати кирилицю та створювати українську її версію – з нюансами, що підкреслюють тяглість традиції письма.
Серед головних ризиків, на які звернув увагу шрифтовий дизайнер:
- дефіцит фахівців – професійних шрифтових дизайнерів в Україні, за його словами, дуже мало;
- складні бюрократичні процедури, які можуть сповільнювати роботу;
- потреба у прозорому фінансуванні та довірі до процесу, щоб залучені спеціалісти не відчували марності своєї праці.
Гдаль підкреслив: національний шрифт має таке ж символічне значення, як герб, прапор або національна валюта. Навіть коли людина не усвідомлює різниці, графіка літер діє підсвідомо – і працює на ідентичність.
Таким чином постанова № 14334 закладає рамку одразу для двох процесів – мовного і візуального. А головний дедлайн уже визначено: до 1 березня 2026 року оновлений правопис і рішення щодо шрифту мають перейти з дискусій у практику.
Залишити коментар