Операція Сил оборони України під Куп’янськом стала однією з найрезонансніших подій фронту у 2025 році. Місто, яке російське керівництво поспішило записати у власні “перемоги”, перетворилося для ворога на пастку з перерізаною логістикою та ізольованими підрозділами.
Бої у Куп’янську тривають, і про остаточне звільнення говорити зарано. Втім і українські, і західні військові аналітики вже називають операцію з оточення російських сил у місті найуспішнішою кампанією ЗСУ цього року. Для Кремля Куп’янськ мав не лише військове, а й символічне значення – як великий залізничний вузол і як елемент пропаганди, який Путін неодноразово подавав світові як доказ “успіхів” та аргумент для тиску на Україну.
Як росіяни вдруге намагалися взяти Куп’янськ
Після звільнення Куп’янська наприкінці вересня 2022 року місто так і не стало тиловим. Російські війська намагалися закріпитися на лівому березі Осколу, але були вибиті українськими підрозділами, зокрема бійцями “Кракена”. Далі окупантів відтіснили майже до Сватового, однак після Харківської офензиви Москва оголосила мобілізацію і зуміла стабілізувати фронт.
У 2023 році лінія зіткнення фактично завмерла, але спроби повернути Куп’янськ не припинялися. Повільний наступ із великими втратами дав результат восени 2024 року, коли росіяни вийшли до Осколу. Розширити плацдарм не вдалося, і тоді в Генштабі РФ вирішили змінити тактику – обійти місто з півночі та перерізати українські шляхи постачання.
У грудні 2024 року окупанти почали формувати плацдарм у районі Дворічної. Вже на початку 2025 року військові оглядачі попереджали про небезпеку цього напрямку.
“Ситуація північніше Куп’янська продовжує погіршуватися. Передові підрозділи противника змогли витіснити українські війська із села Западне і розширити свій плацдарм на південь уздовж Осколу. Якщо цьому не приділити належної уваги, оборона Куп’янська буде ускладнена до краю”, – писав у лютому військовий оглядач Костянтин Машовець.
Російська пропаганда майже одразу заговорила про “швидкий вихід” до міста. Фактично це сталося восени 2025 року. Диверсійні групи почали проникати у Куп’янськ, використовуючи газову трубу – метод, який ворог уже застосовував під Суджею та Авдіївкою.
“Кацапи збудували цілу логістичну артерію. Входи в трубу – в районі Лиману Першого. Для руху використовували лежанки на колесах і електросамокати. Маршрут до околиць Куп’янська займав близько чотирьох діб, тому облаштували місця для відпочинку та запаси провізії”, – зазначали військові оглядачі.
Через цю трубу російські групи виходили до Радьківки, а далі лісом заходили у місто. Логістичний маршрут діяв до останніх днів – його знищили пілоти полку “Ахіллес”.
Паралельно 68-ма мотострілецька дивізія та 27-ма бригада переправилися через Оскіл і розгорнули наступ на півночі від Куп’янська. Під контроль ворога потрапили Кіндрашівка, Радьківка, Тищенківка та Голубівка. Ситуацію ускладнювала присутність у місті сотень цивільних, серед яких були й діти. Російські військові ховалися серед місцевих і навіть переодягалися в цивільний одяг.
Із жовтня Куп’янськ закрили для в’їзду цивільних. У місті давно не було світла, газу й води, а в північних районах тривали повноцінні бої.
Капкан для Путіна
Наприкінці жовтня Сили оборони утримували лише південну частину Куп’янська. Попри це російське командування поспішило доповісти про “звільнення” міста.
“Зʼєднання угруповання ‘Захід’ звільнили місто Куп’янськ і продовжують знищення формувань ЗСУ, оточених на лівому березі річки Оскіл”, – заявив начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов.
Путін навіть публічно кликав іноземних журналістів подивитися на нібито заблоковані українські підрозділи. У грудні він говорив і про “неминуче” захоплення Куп’янська-Вузлового. Але саме в цей момент Сили оборони готували контрудар.
Задум операції визрів ще у вересні, коли перші диверсанти почали проникати у місто. Тоді ж на напрямок непомітно перекинули частину сил корпусу “Хартія”. Про деталі згодом розповів військовослужбовець і блогер Юрій Бутусов.
“21.09 головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський для нанесення контрудару північніше Куп’янська створив пошуково-ударне угруповання у складі 2-го армійського корпусу НГУ ‘Хартія’. Командувати операцією був призначений полковник Ігор Оболєнський”, – написав він.
До складу пошуково-ударного угруповання увійшли:
- 92-га штурмова бригада
- 475-й штурмовий полк “Код 9.2”
- 13-та бригада “Хартія”
- 144-та механізована бригада
- 425-й штурмовий полк “Скеля”
- Легіон “Свобода Росії”
- ОЗСПН НГУ “Лазар” і “Тайфун”
- підрозділи патрульної поліції Харківщини
Паралельно діяло угрупування “Куп’янськ”, до якого входили:
- 127-ма Харківська механізована бригада
- 425-й полк “Скеля”
- 125-та механізована бригада
- 116-та механізована бригада
- 101-ша бригада охорони
- підрозділи ВСП, СБУ, 151-го полку, ССО та КОРД
Операція почалася з одночасного прориву на двох ділянках фронту. Штурмовики 475-го полку та 92-ї бригади розгромили ворожі позиції біля Кіндрашівки і взяли під контроль ключовий лісовий масив. “Хартія” звільнила Радьківку, вийшла до Осколу і перерізала маршрут заходу противника у Куп’янськ. Тим часом “Скеля”, 127-ма і 125-та бригади зачищали мікрорайон “Ювілейний” на панівній висоті – бої там тривають.
У підсумку місто, яке Путін уже встиг оголосити “звільненим”, стало пасткою для російських підрозділів. Про проблеми визнають і самі пропагандисти.
“Перевага противника в силах і наші проблеми з логістикою даються взнаки. Через втрату частини районів дронщикам довелося відійти на лівий берег Оскола, що збільшує дальність польотів і полегшує противнику його логістику”, – написав Юрій Подоляка.
За даними українського Генштабу, у Куп’янську наразі залишаються до 200 російських військових. Операція зі звільнення міста триває і не буде швидкою – ворог прикривається цивільними, займаючи будинки, де ще мешкають люди. Саме це робить бої особливо складними для Сил оборони.
Залишити коментар