Літературна премія “Книга року BBC 2025” визначила найкращі видання року у художній прозі, есеїстиці та дитячій літературі. Урочиста церемонія відбулася 11 грудня, а кожен із лауреатів отримає грошову нагороду – еквівалент 1000 фунтів стерлінгів у гривні.
Головну відзнаку у категорії художньої прози здобула Лєна Лягушонкова з дебютним романом “Мій прапор запісяв котик”. Твір, що виріс з однойменної п’єси, відтворює життя авторки у селищі неподалік Луганська, де ніби застиг час – між радянськими декораціями та непростими 1990-ми. За словами членкині журі та редакторки BBC News Україна Марти Шокало, роман вирізняється своєрідним, глибоким гумором. Вона наголосила:
“Ця книга сповнена неповторного гумору, який зазвичай називають чорним. Але саме таким чорним гумором ми пробиваємо дорогу до світла”.
У номінації “Дитяча книга року” перемогла Катерина Штанко з романом “Вершники дощу” – фантастичною історією про хлопчика Данила Теслю, який під час канікул у Криму опиняється серед контролерів погоди. Для авторки це вже друге визнання від BBC – у 2014 році вона отримала нагороду за свій дебютний прозовий твір.
Найкращою есеїстикою цього року стала збірка “Списки” Мирослава Лаюка. Книга об’єднує репортажі та есеї, написані протягом трьох років, що торкаються теми втрат у війні – від історії пожежника з Харківщини, який приїхав на виклик до власного дому, до розповідей про обстріл харківського Держпрому та дітей, котрі навчаються поблизу Кінбурнської коси. Автор пояснював, що структуру книги задумано як низку кімнат, кожна з яких присвячена окремому досвіду втрати. У його словах:
“У моїй книзі розділи – це як різні кімнати в одному будинку. У кожній зібрана певна категорія втрат, і читачі, які пережили схоже, можуть побачити, як із цим живуть інші”.
Премія “Книга року BBC” існує з 2006 року. Спочатку вона мала одну номінацію, згодом додали категорію дитячої книги у партнерстві з ЄБРР, а з 2018 року відзначають також есеїстику. Щороку журі формує довгий список, обирає фіналістів і визначає переможців. У 2024 році головною книгою стала збірка короткої прози “Мої жінки” Юлії Ілюхи, а найкращою дитячою – “І ніякі це не вигадки!” Грасі Олійко. Есеїстичною книгою року тоді назвали працю Юрія Рокецького про Сергія Кузьмінського і “Братів Гадюкіних”.
Оголошення результатів 2025 року підтвердило, що українська література продовжує відповідати на виклики сучасності і знаходить нові форми, щоб осмислити досвід країни у час війни.
Залишити коментар