У четверту суботу листопада країна зупиняється у скорботі, згадуючи мільйони українців, знищених штучними голодами 1921–1922, 1932–1933 та 1946–1947 років. Цього дня по всій Україні закликають запалити свічку пам’яті після заходу сонця. Разом із суспільною традицією зростає і мережа музеїв, що документують геноцид, довгий час приховуваний радянською владою.
Дослідження трагедії почали лише після відновлення незалежності. За два роки потому від публічного вживання слова “голодомор” Іваном Драчем у 1986 році, в Україні встановили офіційний День пам’яті жертв. Відтоді до суспільства почала повертатися правда про одну з найжорстокіших політик СРСР.
У регіонах, які найбільше постраждали від терору голодом, люди самі ініціювали встановлення меморіалів. Одним з перших став символічний пам’ятник у селі Сахнівка на Черкащині – Криниця пам’яті, створений у 1991 році силами школярів, учителів та батьків. Згодом темі Голодомору присвятили фільми, книги, театральні постановки та музичні твори.
Дослідники й нині збирають свідчення тих, хто пережив штучний голод, а комеморативні ініціативи спрямовані на повернення імен тим, кого радянська влада позбавила особистої історії, ховаючи у братських могилах.
Національний музей Голодомору – центр дослідження злочину
Найбільшим спеціалізованим закладом є Національний музей Голодомору геноциду, який відкрився у Києві 2009 року. Це не лише експозиційний простір, а й наукова установа, що веде дослідження та формує власну колекцію матеріалів про геноцид українців.
У регіонах подібних установ немає: у більшості краєзнавчих музеїв представлені лише окремі експонати чи куточки, присвячені трагедії.
Місця, що зберігають пам’ять про Голодомор
Музей пам’яті жертв Голодомору в заповіднику “Межибіж”
Хмельницька обл., смт Меджибіж, вул. Замкова, 1.
У музеї діє постійна експозиція з предметами побуту селян та документами, що підтверджують штучний характер трагедії. До Дня пам’яті тут проводять тематичні заходи та освітні події для громади.
Музей трагедії Голодомору на Миргородщині
Полтавська обл., м. Миргород, вул. Єрківська, 31.
Музей створив краєзнавець Олександр Джунь після того, як під час розчищення берега річки натрапив на масове поховання дітей, утримуваних у місцевому притулку концтаборного типу. Експозиція розповідає про геноцид на Полтавщині та містить свідчення очевидців. Після смерті засновника в 2024 році відвідування можливе за попереднім записом.
Музей спротиву Голодомору в Дніпрі
м. Дніпро, вул. Старокозацька, 40Б.
Створений у 2020 році за ініціативи Лілії Богачевої, музей поки не має окремого приміщення та постійної експозиції. Тут планували розгорнути три тематичні зали – про передумови Голодомору, сам злочин та життя після трагедії. Нині заклад проводить виставки, лекції, дискусії та авторські екскурсії.
Музей геноциду “Територія пам’яті” в Одесі
м. Одеса, вул. Садова, 10.
Приватний музей відкрився минулого року. Експозицію, зібрану за дев’ять місяців, складають речі та фотографії жертв різних геноцидів – українців, євреїв, вірмен, ромів, кримських татар. Окремо представлено матеріали про геноцидальний характер сучасної російської війни проти України. Музей організовує екскурсії та освітні заходи.
Щороку українці повертаються до цієї теми, аби віддати шану загиблим та нагадати світу про злочин, який не має повторитися. Музейні простори стають важливими осередками пам’яті, де зберігають не лише артефакти – а й голоси тих, хто пережив трагедію.
Залишити коментар