Занурюючись у тексти Гаськи Шиян, легко помітити їх відвертість і схильність до сміливих формулювань. Через її поезію звучить голос жінки сучасності, яка уважно спостерігає за власною тілесністю, досліджує бажання та говорить про інтимне без спроб пом’якшити сказане. Між трагічним і буденним, войовничим сьогоденням і спогадами про мир, особистими відчуттями й досвідом покоління її вірші пропонують погляд на жіноче життя, якого складно оминути.
Усі ці мотиви сформували основу її першої поетичної книжки «Перехідний стан», яку видало «Видавництво Старого Лева». До виходу збірки письменниця вже була знана як авторка романів «Hunt, doctor, hunt» і «За спиною».
Розмова з письменницею відбулася під час фестивалю «Земля поетів», що проходив у Львові 8 – 9 листопада. У центрі уваги були її творча еволюція, місце поезії у житті та робота над новим романом.
Коли говорити про «Перехідний стан» як про першу збірку, важко не згадати, що поезія супроводжує авторку впродовж багатьох років. Вона згадує, що вірші почали з’являтися раніше за прозу, а до книги увійшла лише невелика частина написаного.
Поетичні тексти для неї мають функцію фіксації почуттів. Вона описує їх як особливі нотатки, які дозволяють утримати певні емоції та обставини. Через це вірші стають оповідними, сюжетними. Їхня поява допомагає не втратити момент, який міг би розчинитися, якби залишився лише коротким записом. Часом ці тексти стають навіть основою для прози.
Зазвичай її вірші народжуються в періоди внутрішнього напруження. Авторка зізнається, що піднесення рідко стає для неї джерелом натхнення, адже імпульсом частіше є роздратування. Проте в центрі уваги виявляється не об’єкт, що викликав цю емоцію, а сам відчутний стан тривоги, який він провокує. Саме цей досвід штовхає її до письма.
Перші поетичні спроби виникли ще в підлітковому віці, хоча регулярність прийшла ближче до тридцяти років. Існує в неї і період, коли раптовий творчий порив привів до десятка римованих віршів, хоча до римування вона зазвичай ставиться дистанційно. Найпомітнішим для неї став вірш, створений у Бразилії під час подорожі, коли вона описала старий будинок та вигаданого мешканця, що в ньому живе. Цей текст, хоч і не увійшов до збірки, авторка вважає першим, де знайшла власну поетичну форму.
Попри те, що Шиян була відомою насамперед як прозаїкиня, вихід поетичної збірки відкладався через сумніви та відчуття, що тексти ще не готові до повноцінної книжки. Деякі вірші надто довгі, і за бажання їх можна було б зібрати на кілька окремих видань. Вона також пояснює, що працює повільно, схильна повертатися до матеріалу, вичікувати правильний момент. Публічний темп соцмереж їй не властивий, тому книжка з’явилася тоді, коли вона зрозуміла, що час настав.
Назва «Перехідний стан» відображає зміни, які супроводжували її приблизно з 2010-го до 2025-го року. Вона пригадує жарт, у якому згадуються «тридцять з половиною років» як синонім «сорока п’яти», і визнає, що якби почула його раніше, то можливо, саме так і назвала б книгу. Головними у збірці є жіночі теми: тілесність, сексуальність, материнство, досвід дорослішання. Через вірші можна побачити, як змінюється лірична героїня, якою вона стає з роками, як інакше реагує на ситуації. Легкість початкових текстів поступово переходить у напруженіші інтонації.
Вірші в книжці розташовані у хронологічному порядку. Переважна частина написана після 2022-го року, коли особисте проживання війни вплинуло на внутрішній стан, хоча політичних мотивів там майже немає. До окремих сюжетів авторка повертається двічі, тому деякі назви повторюються, як у випадку з текстами «Жінки» та «Жінки-22». Видно й зміну форми: ранні вірші більш розлогі, тоді як пізніші мають виразніший ритм.
Свої назви Шиян зазвичай вигадує наприкінці роботи. Вона каже, що нині дописує новий роман, який наближається до завершення, але остаточного варіанту назви поки немає.
Залишити коментар